Фото библиотеки


«Де козак...Андріївсь...терцентр ...Сказочное...Книгомани...

Анонс

Як відомо, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 року № 177 «Про...
Внимание, внимание! Мальчишки и девчонки, а так-же их родители в сквере Шевченко открылась новая спортивная площадка! Мы очень рады,...
Шановні колеги! Вийшов черговий номер бюлетеню Молодіжної секції УБА "БІБЛІОМОЛОДЬ", №7 2016. У номері читайте про неформатне навчання молодих бібліотекарів,...
Сайт Константиновского городского краеведческого музея - один из лучших, если не лучший сайт музеев, по крайней мере,...
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ ! НОВА ПОСЛУГА ! ШАНОВНІ БАТЬКИ ! Якщо Вам у вихідний день ні...

Наши события

<< < Декабрь 2018 > >>
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
          1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31            

Национально-патриотическое воспитание

Смачна година «Їж та хвали, щоб не дали».

 З приходом чудового вересневого свята – Дня знань в ЦМДБ  продовжив свою роботу народознавчий клуб «Барвінок». І перша зустріч 4 – в класу  ЗОШ №5 ,у  новому навчальному році, була присвячена українській кухні, її особливостям, які пов’язані з обрядами, звичаями, святами.
  Україна завжди славилася своєю кухнею. Її страви відомі далеко за межами країни. Українська народна кухня – це така ж культурна спадщина українського народу, як мова, література, мистецтво, це неоціненний здобуток , яким варто пишатися, який не слід забувати.
  Особливу увагу барвінчата приділили борщу, він для української кухні має велике значення. У народі казали: «Як нема борщу, то нема і їжі». Борщ – найстаріша страва. І щоб борщ був смачним, треба було виконати всі завдання доброї господині Ганни (Косова Вікторія) : відгадати загадки, доповнити  прислів’я, розповісти гуморески, проспівати українські народні пісні, пов’язані зі стравами,а хлопцям ще й «Гопака» станцювати. З гумором пройшла гра «Придумай назву для борщу». У вікторині для знавців українських страв показали себе кращими Душко Вікторія, Іваненко Ваня, Андрєєва Ліза. Господиня Ганна всіх присутніх пригостила смачними млинцями.
  Поговоривши про українські народні страви – повсякденні, святкові,можна впевнено сказати ,що харчування – одна з найголовніших гілочок дерева роду. Вивчення харчування пращурів не лише допомагає нам вивчати їх життя, але й допомагає нам зрозуміти таку істину: людина живе не для того, щоб їсти, але їсти для того, щоб жити. І нехай завжди на столі буде достаток і лине українська пісня.
jae
j1
j2
j4
 
 

Визволення Костянтинівки та Донбасу

  Великая война запечатлелась в памяти народной как общее, совместное деяние всего народа в целом. Но вместе с тем ее события и вехи всегда вызывают интерес и возбуждают гордость в сознании каждого отельного человека, в памяти жителей- земляков каждого города, внесших свой посильный вклад в достижение Победы.
  Для учеников  6-а класса ОШ№5 состоялся урок - память «Тот сентябрь в памяти человечества». Ребята  прослушали информацию о событиях времен Великой войны 1941-1945 годов в г. Константиновке – одном из крупних промышленных центров Донбасса. Услышали все то, чем заслужено могут гордиться константиновцы, только факты, события и сведения отложившиеся в архивах, приведенные в документах. Военный репортаж чередовался стихотворениями известных поэтов о той войне. Стихи читали: (Антонова Арина, Днистренко Радион, Гичкин Кирилл  и др.)
ur56
urr
up98
 Освобождение Донбасса от фашистской оккупации было крайне сложным. Для ребят был подготовлен хронологический обзор материалов «Память не знает седены», посвященных проблемам оккупации, жизни людей в оккупации, борьбе партизан и подпольщиков, о тружениках тыла. Шестиклассники посмотрели волнующий фильм- хронику освобождения родного края от фашистов. Остается надяться, что участие во всех этих мероприятиях не оставила равнодушными большую часть ребят, поспитала у них любовь и уважение к ветеранам войны и к людям, которые внесли свой вклад в освобождение нашого края от немецко - фашистских захватчиков.
n68b

Пам'ять, увічнена в камені

  З чого починається Батьківщина? Напевно з рідних місць, де народились, зростали. З тих вулиць, якими дитиною ходили до школи. Так  з історії малих містечок виростає історія країни. Ця історія наповнює гордістю серце людини. З метою знайомства дітей з історією міста провідним бібліотекарем бібліотеки-філіалу сімейного читання Граммою А.В. була проведена історична хвилинка «Пам'ять, увічнена в камені». До уваги п'ятикласників була запропонована презентація, доповнена розповіддю бібліотекаря про визначні місця нашого міста. З цікавістю діти знайомилися з подіями майже сторічної давнини, що відбувалися на таких знайомих вулицях. Особливий інтерес виник до пам'ятника трамваю, встановлений біля депо у 2001 році. Цей захід став ще одним кроком до вивчення історії рідного краю.
klp
pam

День Знань

Я люблю Україну!

  Кожна людина завжди з великою любов'ю згадує місце, де народилася, де минуло її дитинство. Ту маленьку Батьківщину, де живуть її рідні люди. І якщо скласти маленькі Батьківщини кожного з нас - перед очима  з'явиться наша велика держава Україна. Саме нашій країні, яка відзначила своє 25- річчя, був присвячений День знань з учнями 6-б класу ЗОШ№5.

  Діти почули цікаву розповідь про справжніх героїв України, які віддали своє життя за щастя народу. Це й такі відомі всьому світові діячі української культури, як Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Олександр Довженко, Микола Лисенко. І сьогодні ми перевірили, наскільки глибокі знання щодо України, її традицій, історії, видатних особистостей. Наша сьогоднішня зустріч відбулася у вигляді подорожі. Учні пройшли кілька станцій: «Українські свята», «Ця постать в історії», «Перекладач»,«Пісенна». Діти підготували цікаві факти з історії України, якими можна пишатися, виступали у ролі перекладачів, лінгвістів, читали вірші. В усьому світі відома українська мелодійна пісня і учні показали наскільки вони знають українські народні пісні. Наприкінці заходу знову лунали вірші відомих українських поетів про Україну( їх читали:  Шеховцова Варя, Нощенко Ксенія, Коноваленко Олексій.)   

 

vvv8n         

 ctgv

                                mmm0                      

Сяйво Франкових казок

   Цикл заходів до 160-річчя від дня народження І.Я.Франка  продовжила літературна мандрівка «Сяйво Франкових казок». В літню спеку в сквері ім. Шевченка  дітей чекав літературно-ігровий майданчик. До уваги користувачів були представлені найвідоміші твори І.Франка,з якими кожен із бажаючих міг ознайомитись. Малюки мали змогу побавитись іграшками та зазирнути в читай - наметик. Ця акція мала великий успіх,наша бібліотечна родина  поповнилася новими читачами,всі були вдячні за таку різноманітність в чудовий літній день.
jjj01
zvn
mm4b

25 років Незалежності

…Розгорнуло прапор сонячно-блакитний,
Прапор України, рідний, заповітний!
О. Олесь
  В історії українського народу є події, які мають надзвичайне значення, вони не втратили своєї актуальності і по сьогоднішній день. Однією з таких подій є здобуття незалежності 1991 рік,та свято Державного порапору.
  Вихованці ДНЗ «Дзвоник» завітали до бібліотеки на хвилинку - інформинку «Символ Незалежності і волі». Малюки здійснили подорож по карті України, починаючи з Києва і закінчуючи рідним Донецьким краєм. Увагу дітей привернули яскраві сторінки історії та природні надбання регіонів України. Дітей чекали конкурси, змагання, розваги. Діти підготували вірші про Україну. Найбільш активними були: Іщенко Вадим, Митасьова Валерія, Семененко Даша. Кожен захід у бібліотеці не відбувається без книжок. Діти з цікавістю переглянули сторінки нових книжок про Україну.
mop8
njk
cc
  А для вихованців ДНЗ «Колобок» відбувся літературний глобус «Я дитина України!». Свято відбулося на свіжому повітрі. Колорит барвистого літа доповнив веселий настрій учасників свята. Малюки більше дізналися про історію українського державного прапору. Сполучення синього та жовтого кольорів — одне з найдавніших серед сучасних національних прапорів усіх континентів. У Київській Державі його використовували ще до прийняття християнства. А що ж означають ці кольори? Спробуємо розібратися. Синій здавна символізує чисте, мирне небо, а жовтий — символ праці і достатку — це колір хлібного лану. Проте є і інші означення. Жовтий і синій кольори є поєднанням головних символів життя — золотого сонця у синьому космосі. Діти заспівали веселу українську пісню-забавку, пограли в рухливу гру «Віночок» та усі разом намалювали прапор України.
vm55
mop0

М. Грушевському - 150

  Для користувачів бібліотеки, в рамках Тижня відзначення 150- річчя від дня народження  Михайла Грушевського, відбулася година  історичних роздумів «Слово про Грушевського». 
  У кожного народу є свої історичні постаті першої величини , яких не в змозі прикрити пил віків , як і не можуть зламати їх кайдани можновладців. До таких велетнів української національної культури , політичної думки останніх двох століть безперечно належать Тарас Шевченко , Іван Франко та Михайло Грушевський . Саме з їх іменами , їх творчим доробком в першу чергу пов'язані ідеї відродження української культури , науки , громадської думки , відродження історичної свідомості й національної гідності народу. Користувачі почули цікаву розповідь про процес повернення великого сина українського народу , вітчизняній науці , всьому світу. Дізналися, що «першим Президентом України» Михайло Грушевський , фактично , ніколи не був !
   Сьогодні Михайло Грушевський , гігант української історіографії , автор неперевершеної «Історії України -Русі» , творець багатющого наукового доробку є гідним символом української науки , культури , державності. 
Історична відео - презентація «Жив і творив заради України» продовжила вшанування пам’яті видатного українця. Користувачі познайомилися з Грушевським як з літературознавцем , соціологом , публіцистом , письменником - мало хто з його сучасників міг похвалитися таким послужним списком.
Підростаюче покоління має можливість скористатися багатою науково - педагогічною спадщиною видатного вченого . Спадщиною , яка допоможе нам будувати суверенну Українську державу .
ww5
w41
e3z

Улюблений поет - казкар

  І.Франко був зразковим «майстром часу», і його продуктивність викликає не тільки подив, але видається часом неймовірною, ледве чи не фантастичною. Окрему сторінку його творчості займають дитячі казки.
  Вихованці ДНЗ «Дзвоник» познайомилися з творчістю Франка, здійснивши казковий марафон по сторінках улюблених казок. Його казки мають збуджуючу силу, завжди до чогось кличуть вони не лише цікаві за змістом, а й змусили дітвору задуматись. Діти почули казки про хитрющих лисів, грізних ведмедів і кумедних ослів. З мудрою усмішкою, ці казки («Лисичка і рак», «Осел і лев», Заєць та їжак»…) вчать дітей добру та милосердю.
f
r

Вимріяно поколіннями: Україна суверенна держава

 Прийняття Декларації стало першим кроком до відновлення історичної справедливості, відродження української державності як ідеї соборності українського народу та його земель. Цей документ відкрив новий етап в історії нашого народу, проголосивши основні політичні, економічні, соціальні цілі, довгострокові перспективи розвитку Української держави.
   В Декларації було визначено найбільш принципові позиції, які орієнтували народ на створення самостійної, правової держави, на розвиток демократії, всебічне забезпечення прав і свобод людини. Вона стала тією цінністю, яка об’єднала суспільство у непростий час визначення свого майбутнього в серпневі дні 1991 року. Суверенітет передбачає верховенство, самостійність, повноту й неподільність влади в межах території України. Відтепер Україна проголошувалася незалежною державою в зовнішніх відносинах.Саме спираючись на Декларацію, було прийнято Акт про державну незалежність 24 серпня 1991 року, який разом з державним суверенітетом був підтверджений волевиявленням народу на Всеукраїнському референдумі в грудні того ж року. 
 Цим важливим питанням була присвячена інформаційно - історична хвилина «Вимріяне поколіннями: Українська суверенна держава». 
  До заходу оформлена книжкова виставка «Оновлена Україна». Для уваги користувачів нова цікава література за темою бесіди.
rub
xbq

МАТЕРІАЛИ для використання у виступах та публікаціях у темі Волинської трагедії

  volinТема протистояння на Волині 1943–1944 років, попри значні зусилля України та Польщі у питаннях примирення, залишається однією з найбільш чутливих та дискусійних в історії двосторонніх відносин. Значна частина небайдужих до цієї теми громадян, неурядових організацій по обидва боки кордону залишається при своїй оцінці причин та перебігу тих подій. 
 У польській історіографії волинські події досить часто трактують лише як антипольську акцію Української повстанської армії, в українській – наголошують на мотивах, що спонукали УПА до проведення такої акції, а також приділяють значну увагу «діям у відповідь», у тому числі й проти цивільного українського населення, загонів Армії Крайової (АК).
Українсько-польське протистояння в 1939-1947 роках 
 Слід акцентувати увагу, що на момент початку Другої світової війни й нападу гітлерівської Німеччини на Польщу українське населення перебувало в пригнобленому стані. Шовіністична політика міжвоєнної Другої Речі Посполитої була спрямована на культурну, соціальну, економічну та релігійну дискримінацію українців і радше нагадувала апартеїд у Південній Африці. Тому під час німецько-польської війни українці не виявляли великої лояльності до Польської держави.
   Попри те, що в лавах Війська Польського проти нацистів сумлінно воювало близько 120 тис. мобілізованих українських солдатів, Західну Україну охопили повстанські виступи, організовані ОУН.  Майже 8 тис. членів ОУН за підтримки тисяч селян-симпатиків взяли участь у виступах у 183 населених пунктах. Тоді вперше в Другій світовій війні було проведено каральні акції проти українських сіл польськими військовими.
    Після того, як Німеччина окупувала Україну, нацистська адміністрація проводила політику «поділяй і пануй». На жаль, це їй дуже часто вдавалося. У кожній окупаційній зоні загарбники по-своєму ставилися до різних етносів, які населяли ті землі. Так, на Волині, яка увійшла до складу райхскомісаріату «Україна», німці протегували полякам. Усе це лише сприяло взаємним підозрам і звинуваченням у «зраді» та «праці на ворогів». Конфлікт почав набирати обертів на теренах Надсяння й Підляшшя (Генеральне губернаторство) восени 1942 року. У листопаді 1942 – лютому 1943 років нацисти виселили поляків із низки сіл, заселивши на їхні місця українців. Загони Армії Крайової розцінили це як «співпрацю українців з німцями проти поляків» і в березні 1943 року розпочали акції помсти, які вилилися масовим убивством українців. 
    Внаслідок кривавих розправ тисячі українців змушені були рятуватися втечею на Волинь. Так відомості про знищення поляками українців дісталися до райхскомісаріату «Україна». Керівник місцевої окупаційної адміністрації Еріх Кох був відомий своєю українофобією і здійснював надзвичайно жорстоку окупаційну політику. «Нам треба домогтися, щоб поляк при зустрічі з українцем хотів його вбити, і щоб українець, побачивши поляка теж горів бажанням його вбити», — так висловив формулу своєї політики райхскомісар.
    У райхскомісаріаті «Україна» на Волині чимало поляків служило в окупаційній адміністрації. Поряд із цим нацисти перекинули з Генерального губернаторства близько 6 тис. бійців поліцейських батальйонів, укомплектованих поляками. Саме на Волині навесні 1943 року відбулася ескалація міжетнічного конфлікту. Польська поліція брала участь у німецьких каральних акціях проти українців (напр. село Дермань, 30 травня 1943 року), польське підпілля АК готувало плани відновлення довоєнної польської влади в Західній Україні, а щойно створена Українська повстанська армія розпочала антинацистське повстання. Роз’ятрені чутками про антиукраїнські погроми на Холмщині й Підляшші українські повстанці ліквідовували найактивніших колабораціоністів з числа поляків. Часто при цьому страждали їхні родини.
   У квітні – травні 1943 року поляки стали створювати укріплені «самооборонні» бази (Пшебраже, Малинське, Верба, Купичів, Порицьк тощо), яким постачали зброю і матеріально підтримували німці. Ці загони  (напр. Людвіка Малиновського) дуже часто займалися не самообороною, а нападами на довколишні українські села. Крім того, частина польської меншини співпрацювала з радянськими партизанами, проти  яких УПА також вела боротьбу.
   Провід ОУН декілька разів ініціював перемовини з польським підпіллям про припинення  боротьби, але кожного разу на заваді ставало небажання поляків зректися українських земель. 
   Багато українських істориків вважають, що значною мірою саме така позиція поляків, а не радикальний націоналізм ОУН(б) та керованої нею УПА, стала головною причиною проведення повстанцями збройних акцій проти польських колоній та сіл у 1943–1944 роках. Адже етнічні чистки поляків раніше не планувалися оунівцями, а стали прямим наслідком розвитку подій уже під час німецько-радянської війни. Таке припущення підтверджує, зокрема, відсутність фактів масового знищення поляків у Кам’янець-Подільській, Вінницькій, Житомирській, областях, де у 1943–1944 роках загони УПА були доволі активними. Однак, як стверджується, у цьому регіоні поляки не становили загрози державницьким прагненням українців, оскільки не претендували на включення зазначених земель до складу повоєнної Польщі.
   Поступово акції українських повстанців на Волині поширилися на польських селян, причому як на колоністів міжвоєнного періоду, так і на давніше польське населення Із лютого 1943 року антипольські акції охопили східні повіти Волині (за тогочасним адміністративно-теріторіальним поділом) – Сарненський, Костопільський, Рівненський та Здолбунівський. В червні вбивства поляків поширилися на Дубнівський, Кременецький та Луцький повіти, в липні – на Горохівський, Володимир-Волинський та Ковельський, а наприкінці серпня – на останній волинський повіт – Любомльський.
    11–13 липня 1943 року стався генеральний виступ проти місцевих поляків. Загони УПА майже одночасно атакували понад 100 польських поселень. Після цього командування АК Волинського обшару (округу), щоб протидіяти загонам УПА, направило офіцерів і рядових бійців кадрового складу АК організовувати в польських поселеннях бази самооборони.
   Переважна більшість осередків польського опору не витримали натиску загонів УПА й були знищені. Вистояти у боях проти українських збройних формувань вдалося тим польським базам самооборони, які були чисельними (по кілька тисяч осіб) та отримали солідну матеріальну підтримку з боку командування АК у вигляді зброї, амуніції й добре вишколених військових, а також тим, яким допомагали радянські партизани (переважно у лісистих східних та північних районах Волині).
    Від середини літа й особливо восени 1943 року польські бази самооборони організовували напади на осередки й боївки УПА, а також походи на українські села задля поповнення свого продовольчого забезпечення. Зрозуміло, що від подібних дій страждало українське цивільне населення.
   З початком 1944 року польсько-український конфлікт поширюється спершу у прикордонні з Волинню райони Галичини, а згодом і далі на південь. З наближенням німецько-радянського фронту підпілля АК активно готувалося до повстання з метою відновлення контролю над українськими землями, що входили до складу Польщі до війни (акція «Буря»). Це суперечило планам командування УПА, тому взаємна боротьба продовжилася з новою силою. Припинив польсько-українське протистояння в Західній Україні лише прихід радянських військ.  
    Однак конфлікт продовжувався на т.зв. Закерзонні – Холмщині, Підляшші, Надсянні, Лемківщині, українських етнічних землях у складі соціалістичної Польщі. За домовленостями між Польщею і УРСР з вересня 1944 року відбувався обмін населенням. Поляків із Західної України переселяли в Польщу, а українців із Польщі – в Україну. Щоб прискорити репатріацію українців, які робили це неохоче, з кінця 1945 року польський комуністичний уряд вдався до примусової депортації із застосуванням війська. Тепер загони УПА стали в обороні українських сіл від виселення.
28 квітня – 28 липня 1947 року польська комуністична влада провела операцію «Вісла». Було виселено вглиб Польщі понад 140 тис. українців, які ще залишалися на своїх корінних землях. Оскільки тепер українська територія Закерзоння була знелюднена, то дальша боротьба УПА втрачала сенс. Акція «Вісла» поставила крапку в українсько-польському збройному протистоянні 1942 – 1947 років. Крім депортованих в ході акції «Вісла», у 1945—1947 років польські комуністи примусово переселили в УРСР півмільйона українців, ще 10-12 тис. цивільних загинуло. У боях із польськими військами і їхніми чехословацькими союзниками полягло 2-3 тис. українських повстанців і членів ОУН. 
Тема Волинської трагедії в українсько-польських відносинах – проблеми та пошуки примирення
  На сьогодні у Польщі тема Волинської трагедії, яка пропагувалася посткомуністичними силами не без підтримки проросійських сил, стала помітним елементом символічного світу «свідомого поляка», якому про цю подію розказують мас-медіа й політики. 
   Водночас опозиційна Польська селянська партія зареєструвала у Сеймі Польщі проект, яким пропонує встановити день 11 липня Днем пам’яті жертв геноциду, вчиненого «ОУН-УПА на Східних кресах ІІ Речі Посполитої». Варто нагадати, що ця партія була сателітом Польської об’єднаної робітничої партії, власне правлячої комуністичної, в часи «народної» Польщі. Є всі підстави вважати її посткомуністичною. До речі, члени Селянської партії зайняли євроскептичну позицію при вступі Польщі в Євросоюз. Ця партія давно маніпулює темою Волинської трагедії, вимагаючи визнати цю подію геноцидом польського народу. Нині, на початку 21 сторіччя, Україна вимушена вкотре відстоювати свою незалежність у збройній боротьбі. Росія веде проти України безжальну гібридну війну. Одним із методів цієї війни є маніпулювання питаннями спільного минулого, аби, зокрема, вбити клин між польським та українським народами.
  Слід зважати на те, що в українському суспільстві градус емоційності і так підвищений війною з РФ та постійними жертвами серед цивільного населення та військових. Тому звинувачення у «геноциді» може бути сприйнято як недружній крок з боку Польщі та ознака того, що її державні чинники діють на догоду Росії.
  На початку червня, у зв’язку з наближенням 73-х роковин Волинської трагедії, українські політичні діячі, представники д уховенства й інтелігенції звернулися до польської громадськості з відкритим листом примирення. Вони попросили пробачення у поляків, пообіцявши забути взаємні кривди. Також закликали не вдаватися до різких і непродуманих декларацій, які дозволять спільним ворогам використати його проти Польщі та України. Зокрема, листа підписали колишні президенти України Леонід Кравчук, Віктор Ющенко, глава УПЦ Київського патріархату Філарет, глава УГКЦ Святослав Шевчук.
  Також українці Європи звернулися до польської влади з проханням докласти всіх зусиль для того, щоб не допустити перекручування фактів та однобокого звинувачення з вуст офіційних представників польської держави, зазначили, що спекуляція політиками історичними фактами, без належного їх вивчення та дослідження фахівцями, є контрпродуктивною у відносинах між нашими народами та на руку країні-агресору Росії, а також закликали польських політиків утриматися від «односторонніх звинувачень, а продовжувати конструктивну роботу щодо побудови спільного європейського майбутнього».
   Це звернення підписали голова Європейського конгресу українців Ярослава Хортяні та представники українських громад 12 європейських країн: Угорщини, Італії, Іспанії, Португалії, Греції, Німеччини, Франції, Сербії, Естонії, Чехії, Фінляндії та Великої Британії.
4 липня 2016 року у відповідь на лист українських політичних діячів та духовенства політичні та громадські діячі Польщі написали лист-звернення у зв’язку з 73-ми роковинами Волинської трагедії, адресований українцям. Автори звернення, серед яких троє колишніх польських президентів – Лех Валенса, Александр Квасневський та Броніслав Коморовський, колишні міністри закордонних справ Польщі, відомі польські політики, як Павел Коваль і Ружа Тун, легендарні діячі «Солідарності» Владислав Фрасинюк, Збіґнєв Буяк, головний редактор видання Gazeta Wyborcza Адам Міхнік, головний редактор тижневика Newsweek Polska Томаш Ліс та інші, попросили вибачити кривди, завдані «братам-українцям польськими руками». У своєму зверненні польські діячі наголошують на єдності та спорідненості двох народів – польського та українського. «З часом, на наше спільне нещастя, на зміну єдності прийшли ненависть і націоналізм, а також їхня рідна дитина – злочин, – якого зазнали поляки та українці на Волині, у Східній Галичині, на Холмщині, у Бескидах та на Перемиській землі», - повідомляється у листі. Також було згадано про агресію яку сьогодні здійснює Росія на українських землях: «Висловлюємо вам наше захоплення та солідарність у боротьбі з агресором, який понад два роки окуповує частину української землі, намагаючись не допустити до здійснення вашої мрії про життя в об’єднаній Європі». На думку авторів листа, відшкодуванням провин у відносинах між двома народами повинно стати «кування справжнього братерства». Це потрібно робити «наперекір польській та українській малодушності, у добрі, але також у погані часи, які, можливо, починаються у нашій спільній Європі, над якою нависла загроза націоналізмів та російського імперіалізму».
    Міцне стратегічне партнерство між Україною та Польщею стане найкращою відповіддю агресивній політиці Москви. Порозуміння необхідне обом сторонам. Відтак українські історики закликають припинити спрощувати дуже складну ситуацію, яка складалась наприкінці Другої світової, і досліджувати її разом із польськими колегами.
  Слід нагадати, що більше ніж 10 років тому відбувся один із ключових етапів процесу українсько-польського примирення та взаємного прощення. Президенти Польщі та України у липні 2003 року у зв’язку з 60-ми роковинами Волинського протистояння виступили зі спільною заявою «Про примирення в 60-у річницю трагічних подій на Волині» (село Павлівка Волинської області). Тоді була дана вичерпна політична оцінка тих трагічних подій Главами держав, також проведено масштабні поминальні заходи, відкрито Монумент українсько-польського примирення «Пам’ять – Скорбота – Єднання» та меморіал загиблим.
Після цього було відкриття Президентами у 2005 році пам’ятника убитим польськими підпільниками українцям у селі Павлокома (Республіка Польща), низка інших важливих кроків на шляху примирення. Поляки і українці мають пам’ятати ці спільні дії, враховувати набутий позитивний досвід на шляху до порозуміння та примирення.
  Позиція України чітка і однозначна, особливо беручи до уваги гіркий досвід російської агресії на Сході України: будь-який злочин проти мирного населення не має виправдання. Але Україна проти застосування принципу колективної відповідальності. Кожен злочин має бути ретельно розслідуваний, а висновки слід робити фахівцям на основі достовірних історичних фактів, а не емоцій. Українсько-польський діалог на тему болісних сторінок минулого, в умовах триваючої російської агресії, повинен бути максимально виваженим, а рішення – заздалегідь та добре продуманими. Драматичний українсько-польський конфлікт 40-х років ХХ століття є складним питанням спільної історії, тому воно має бути виведене із сфери політики і передане на розгляд вченим.
   На сучасному етапі Україна та Польща мають докласти зусиль для наукового дослідження історичного минулого, щоб свідомість молодих українців і поляків не була обтяженою спогадами про трагічні періоди спільної історії. Важка історія та конфлікти минулого не можуть перекреслювати того, що століттями об’єднує два народи. Українці і поляки разом захищали християнську Європу під Віднем і Хотином, неодноразово спільно боролися проти  московського агресора та перемагали його. Протягом століть поляки і українці взаємозбагачували один одного у науці, культурі, мистецтві, господарській діяльності. Сотні тисяч етнічних українців і поляків в обох країнах пов’язані родинними відносинами. Обидва народи – народи європейські, зі спільним майбутнім. Зрештою, в обох народів нині один справжній ворог – путінська Росія з її імперськими амбіціями.
   Дороговказом для нинішнього та прийдешніх поколінь українців і поляків можуть стати слова Папи Римського Івана Павла ІІ з якими він звернувся  до обох народів та закликав очиститися від болісного минулого: «Нехай завдяки очищенню історичної пам’яті всі будуть готові поставити вище те, що об’єднує, а не те, що роз’єднує».
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Над містом вже прапори України

flag«Коли війна закінчиться (а вона закінчиться!), ми повернемося до цих проблем – нас спонукатиме пам'ять про загиблих на ній …  
                                      М. Слабошпицький.
 Відеорепортаж «Над містом вже прапори України» відбувся для відвідувачів Терцентру. Вони, діти Другої Світової війни, як і усі жителі нашого міста, стали свідками  початку війни 2014 р. Це драматичний сюжет із тисячами й тисячами  епізодів, котрі промовляють самі за себе, складаючись в історію душі української людини в час її судних випробувань. 5 липня українські війська увійшли до міста, встановили державний прапор над міськадміністрацією, та розпочали місію з надання гуманітарної допомоги мешканцям міста.
ubng
 

День Скорботи

  До річниці початку Другої світової та до Дня Скорботи і вшанування пам`яті жертв  війни в Центральній міській дитячий бібліотеці 22 червня відбулися година пам’яті «Дорога до  безсмертя» та   круглий стіл «Вони зробили крок у безсмертя» за участю старшокласників, які  входять до Ліги майбутніх  поліцейських та інспектора поліції  Дужак Олени Вікторівни. Від бібліотекаря діти прослухали інформацію про вклад України у Перемогу над німецько-фашистськими загарбниками. Ліговці, в свою чергу, поділилися своїми враженнями про почуті або прочитані документальні факти з історії Другої світової війни, про художні воєнні фільми. Майбутні стражі порядку відкрили для себе нові сторінки історії міста під час війни. Інспектор поліції Олена Дужак зачитала вірш «Мальчикам, играющим в войну» та зазначила: «На жаль, страшне слово „війна" нещодавно увірвалося в життя українців. Але ми всі хочемо миру, ми хочемо, щоб наші співвітчизники були щасливими та щоб діти росли під мирним небом».
     Під кінець зустрічі діти організували міні-флешмоб «Молодь України за мир». 
     Також до цієї дати в бібліотеці була оформлена тематична виставка «Ця дата переступить віки».
liga1
liga22
liga23

Оберіг нашої державності

В  цьому році Конституція України, наш Основний Закон, найголовніший закон, за  яким повинні жити  всі громадяни нашої держави, відзначає  20 річницю від свого «дня народження».  28 червня 1996 року на черговому засіданні Верховної Ради була прийнята перша Конституція суверенної української держави, яка увійшла в суспільне життя як головний оберіг державності і демократії. День прийняття Конституції став великим святом для українського народу.   Конституція України закріпила незалежність нашого народу, затвердила наші права і свободи: «людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю» (Ст.3 Конституції України ). З нагоди відзначення 20-ї річниці з дня прийняття Конституції України в Центральній міській дитячій бібліотеці було оформлено правову інформаційно – пізнавальну книжкову виставку «Оберіг нашої державності»
      До Дня Конституції України Центральна міська дитяча бібліотека для дітей з літнього табору школи – інтернату №1 підготувала правову гру «Ми віримо в майбутнє твоє, Україно!». Взявши участь у цікавій вікторині,  юні українці пригадували те, що знали з питань прав та обов’язків людини, а дехто здобував нові знання. Між двома командами відбувалася палка дискусія. Після того, як діти попрацювали розумово, всі вирушили на майданчик відпочивати активно.
       Діти — майбутнє кожної держави і вони потребують особливого захисту й піклування. Захищаючи права дітей – дорослі захищають своє майбутнє.  Підлітки з літнього табору школи №5 відвідали правовий майданчик «Мої права в моїй Конституції», де діти згадували про державні символи та їх значення, про права та обов’язки громадян, що задекларовані в нашій Конституціїї, провели паралель між «Конституцією України» та «Конвенцією ООН про права дитини».  Доречною була і вікторина на знання географії України, фольклору, традицій та обрядів українського народу.   На завершення заходу діти використали своє право на ігри та розваги – взявши участь  у запропонованих бібліотекарем іграх.   
lager5

lager4
lager
kons2
kons1

Чарівна скарбничка казок І. Франка

(160-річчю від дня народження Івана Яковича Франка присвячується)
  Як ще маленькі діти 3-4 років можуть познайомитися з творчістю І. Франка? Лялькова мініатюра за казкою «Заєць та їжак» допомогла дошкільнятам зі «Смайлика» зробити перші кроки в чарівний світ казок великого казкаря. Вони з увагою дивилися, як хитрий Їжачок зумів перемогти швидкого Зайця. Після обговорення малята зрозуміли, що дуже не гарно вихвалятися та ображати своїх друзів і знайомих. 
  Іван Франко знав безліч казок різних часів і народів. Він бажав, щоб найкращі казки, і ті, що записані «із уст нашого народу», і «чужоземні» були «до смаку, розуміння й окруження наших дітей». А також  щоб  «отсі чужоземні зробити  так само нашими, як ті, що їх оповідає довгими зимовими вечорами наша сільська бабуся дітям у запічку». Вибираючи серед них найкращі, він зупинився перш за все на казках про звірів, бо вважав, що вони найбільше відповідають смакові дітей від 6 до 12 років. 
  Казки в обробці Івана Яковича Франка відрізняються карпатським колоритом. Майстерно володіючи словом, письменник точно показує характер кожного з героїв казок.            
  Казки І. Франка увійшли до скарбниці української та світової літератур, своїм чарівним сяйвом вони і сьогодні зігрівають дитячі серця, вчать доброті й справедливості.
nnni
ckazz
 
 

Нові часи – нові герої

  День Героїв або Свято Героїв — щорічне свято в Україні, встановлене на честь українських вояків — борців за волю України, лицарів Київської Русі, козаків Гетьманської Доби, січових стрільців та загиблих "Небесної сотні. В сучасному вигляді відзначається 23 травня.
   З нагоди цього дня  до бібліотеки – філіалу для дітей запрошено учнів 9-го класу НВК .  Для них бібліотекар Жорткіна А.М. провела патріотичну годину «Нові часи - нові герої». Діти почули важливу історичну інформацію, починаючи з часів Київської Русі до сьогодення. Бібліотекар зупинилась на  відомих історичних постатях кожного  періоду, і наголосила , що важливим напрямком їх боротьби була – гідність та незалежність України.
   Всі присутні низько схилити голови перед пам’яттю Героїв, які боролися за честь, правду і гідність, і віддали свої життя за незалежність України. Хвилиною мовчання вшанували пам'ять Героїв.  Прозвучали   пісні «Господи помилуй нас», «О, Україно, о люба ненько»,пісня Скрябіна «Мамо».
   Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави.
       Герої не вмирають. Пам’ятаймо! Не забуваймо!
 
tttt
hhh5
Яндекс.Метрика