Фото библиотеки


Сказка Сказочное...Сказочное...Сказка Магічний ...

Анонс

Як відомо, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 року № 177 «Про...
Внимание, внимание! Мальчишки и девчонки, а так-же их родители в сквере Шевченко открылась новая спортивная площадка! Мы очень рады,...
Шановні колеги! Вийшов черговий номер бюлетеню Молодіжної секції УБА "БІБЛІОМОЛОДЬ", №7 2016. У номері читайте про неформатне навчання молодих бібліотекарів,...
Сайт Константиновского городского краеведческого музея - один из лучших, если не лучший сайт музеев, по крайней мере,...
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ ! НОВА ПОСЛУГА ! ШАНОВНІ БАТЬКИ ! Якщо Вам у вихідний день ні...

Наши события

<< < Февраль 2019 > >>
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 20 21 22 23 24
25 26 27 28      

Национально-патриотическое воспитание

Тиждень української мови

«Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування»,— писав Панас Мирний.

 
Тиждень  української писемності та мови в ЦМДБ  розпочала мовознавча хвилинка «Як намистинки, диво калинове рідна мова». Як чудово, коли народ вивчає свою мову. І починати це потрібно з дитинства. Вихованці ДНЗ «Дзвоник» прослухали українську казку «Лисиця та журавель», активно обговорювали її, аналізували, відгадували загадки та разом складали слово МОВОГРАЙ.
B3
BBB
Vb
                                                                             
  Продовжив тиждень української мови народознавчий клуб «Барвінок». На мовознавчий турнір «О мово моя, душа голосна України» завітали учні 6-Б класу  ЗОШ№5. Разом з бібліотекарем школярі здійснили екскурс у минуле, простежили розвиток писемності від піктографії до українського алфавіту, дізналися про те, який величезний внесок вніс у розвиток української писемності  та культури Нестор Літописець і за що його називали «батьком української історії».
  Хлопці та дівчата із задоволенням  відповідали на запитання мовознавчої вікторини «Цікаве про Україну», взяли участь  у іграх «Фразеологічне лото», «Підбери синоніми», «Розтлумач значення» та інші. Діти змагалися у швидкості скоромовок українською мовою. Конкурс «Рідна мова» виявив знавців прислівїв  та приказок  . Кращими мовознавцями показали себе Щоголь Ліза, Спірідонов Рома , Ремез  Лоліта,  Жданов  Іля.  Для читачів бібліотекар підготувала і провела огляд книжкової виставки «Лунай  величне наше слово!». Протягом заходу звучали українські пісні, які підтримували гарний настрій.
Тиждень української писемності  та мови в  дитячій бібліотеці продовжується і наша любов до рідної мови безмежна.
AAA
XX

Покрова – День Українського козацтва

  Пам’ять про запорізьких та усіх українських козаків завжди жила в українському народі. В багатьох піснях, думах, легендах, оповіданнях оспівані козацькі хоробрість, честь, подвиги і то, як вони боролися за свободу своїх земель і свого народу. До того ж, козацтво проголосило себе захисником православної віри.  Найбільш  шанованим серед запорізького війська був культ Богородиці, віра в те, що вона своїм покровом прикриє, захистить козаків від численних ворогів. Тому свято Покрови Пресвятої Богородиці стало в Україні й Днем Українського козацтва, а з 2015 року ще й Днем захисника України.
  Центральна міська дитяча бібліотека, разом з відвідувачами Терцентру, відзначили це потрійне свято, здійснивши історичний екскурс «Покрова – день Українського козацтва». Пройшовши відео стежками о. Хортиця, присутні довідались про традиції і обряди славного козацтва, які були  тісно пов’язані з православною вірою і побачили, як козаки майстерно володіли різними видами зброї.
  На заході був присутній воїн – інтернаціоналіст Мугдусієв Христофор Іванович, який поділився своїми спогадами.
  В знак вшанування воїнів, що визволяли наше місто від німецько-фашистських загарбників, були покладені квіти на могили загиблих у сквері ім. Т. Г. Шевченка.
llllllll
hhY

Слово, тобі козаче!

  Як заходить осінь, чекають люди одного з найбільших християнських свят – Покрови. Покрова Пресвятої Богородиці. Мати Свята Покровонька – так ще називають цей день. Але це свято не лише народно – релігійне, а й національне. Запорізькі козаки вважали Покрову своєю покровителькою, а отже покровителькою всієї  України. Щоб засвідчити свою повагу всім, хто носить  військову форму і відзначити свято – День Захисника України до ДМЦБ  завітали  барвінчата – учні ЗОШ№5 4-в класу. На краєзнавчу мандрівку «Слово,  тобі  козаче!» бібліотекарі запросили  майора Кожухова І.О. 
І щоб підняти бойовий дух і мудрість нашого козацтва, пройшли змагання двох куренів: «Козацька шабля» та «Сивий коник». Зібрались разом в єдине коло з піснями, танцями, іграми, розвагами. Український танець подарувала учениця 10- а класу Кулішова Тетяна.
k1
Протягом заходу, виконуючи завдання «Козацька кмітливість» та конкурси: «Солдатський», «Лицарський», «Втеча з полону», «Як козаки на конях скакали» та інші, обидва курені показали свою кмітливість,  змогли знайти вихід з будь – якої ситуації. За  перебігом змагань пильно стежила рада (класний керівник Кулішова О. Ф. та  майор Кожухов Ігор Олексійович )і визначила кращих. Перемогу здобув курінь «Сивий коник» (Міланченко Арсеній, Ковальчук Ярослав, М’ясоєдов Назар) і козаки отримали призи.   Підтримували своїх майбутніх  захисників дівчата – однокласниці. Читали вірші – привітання, зробили жартівливі сюрпризи і побажали  хлопцям рости мужніми, сильними, надійними і завжди бути опорою своєї сім’ї та народу. 
k2
me
n9
oiu
ole
 
 

Історична п’ятка

  Історична п’ятка «Розсекречена історія. Революція на граніті» - це пізнавальна розповідь про революційні події 90- тих років в Україні. Революція на граніті була ініційована у вересні 1990 року «Студентським Братством» Львова та «Українською студентською спілкою». Цим організаціям вдалося провести найпотужнішу і найяскравішу акцію часів боротьби за незалежність України. Голодування студентів відбувалось у звичайних туристичних наметах на площі Жовтневої революції (теперішній Майдан Незалежності) у Києві. 2 жовтня 1990 р. понад 100 студентів розбили наметове містечко й розпочали голодування на площі Жовтневої революції. Молодь закликала однодумців до всеукраїнського страйку, і наступного дня до її акції протесту були готові долучитися не тільки вищі навчальні заклади, а й заводи і фабрики. Про те, як все починалося, та багото іншої корисної інформації  отримали  користувачі бібліотеки.
n98

Тут людська кров пролита...

  29 вересня Україна і світ вшановують жертв злочину, що забрав понад 100 тисяч життів. Учні 6-б класу ЗОШ№5 У ЦМДБ    вшанували  пам'ять загиблих.
 Бабин Яр став символом Голокосту в Україні та братською могилою для понад ста тисяч цивільних громадян і військовополонених. З вересня 1941 року до кінця вересня 1943-го він був місцем регулярних розстрілів і захоронень, які проводили органи нацистської поліції безпеки та айзантцгрупи СД разом із військовою та цивільною владою Києва.
 Жертвами нацистів стали євреї, роми, українські націоналісти, радянські військовополонені, пацієнти київської психіатричної лікарні та інші національні чи соціальні групи, яких окупанти вважали ворогами або ж "просто зайвими"."Дорога смерті", якою пройшли десятки тисяч євреїв 29 вересня 1941 року, пролягала від Лук’янівської площі по вул.Мельникова до перших воріт Єврейського кладовища, далі – на вул. Кагатну (нині – сім’ї Хохлових), потім по вул. Табірній (нині – Дорогожицькій).
  Діти дуже уважно слухали цю важку розповідь. Під час заходу лунали вірші: Л.Костенко, П. Тичини, А. Кацнельсона,О. Князенко (у виконанні: Підлісного Влада, Воробйова Ярослава, Артамонова Дмитра, Іваненко Насті.)
Rar

Смачна година «Їж та хвали, щоб не дали».

 З приходом чудового вересневого свята – Дня знань в ЦМДБ  продовжив свою роботу народознавчий клуб «Барвінок». І перша зустріч 4 – в класу  ЗОШ №5 ,у  новому навчальному році, була присвячена українській кухні, її особливостям, які пов’язані з обрядами, звичаями, святами.
  Україна завжди славилася своєю кухнею. Її страви відомі далеко за межами країни. Українська народна кухня – це така ж культурна спадщина українського народу, як мова, література, мистецтво, це неоціненний здобуток , яким варто пишатися, який не слід забувати.
  Особливу увагу барвінчата приділили борщу, він для української кухні має велике значення. У народі казали: «Як нема борщу, то нема і їжі». Борщ – найстаріша страва. І щоб борщ був смачним, треба було виконати всі завдання доброї господині Ганни (Косова Вікторія) : відгадати загадки, доповнити  прислів’я, розповісти гуморески, проспівати українські народні пісні, пов’язані зі стравами,а хлопцям ще й «Гопака» станцювати. З гумором пройшла гра «Придумай назву для борщу». У вікторині для знавців українських страв показали себе кращими Душко Вікторія, Іваненко Ваня, Андрєєва Ліза. Господиня Ганна всіх присутніх пригостила смачними млинцями.
  Поговоривши про українські народні страви – повсякденні, святкові,можна впевнено сказати ,що харчування – одна з найголовніших гілочок дерева роду. Вивчення харчування пращурів не лише допомагає нам вивчати їх життя, але й допомагає нам зрозуміти таку істину: людина живе не для того, щоб їсти, але їсти для того, щоб жити. І нехай завжди на столі буде достаток і лине українська пісня.
jae
j1
j2
j4
 
 

Визволення Костянтинівки та Донбасу

  Великая война запечатлелась в памяти народной как общее, совместное деяние всего народа в целом. Но вместе с тем ее события и вехи всегда вызывают интерес и возбуждают гордость в сознании каждого отельного человека, в памяти жителей- земляков каждого города, внесших свой посильный вклад в достижение Победы.
  Для учеников  6-а класса ОШ№5 состоялся урок - память «Тот сентябрь в памяти человечества». Ребята  прослушали информацию о событиях времен Великой войны 1941-1945 годов в г. Константиновке – одном из крупних промышленных центров Донбасса. Услышали все то, чем заслужено могут гордиться константиновцы, только факты, события и сведения отложившиеся в архивах, приведенные в документах. Военный репортаж чередовался стихотворениями известных поэтов о той войне. Стихи читали: (Антонова Арина, Днистренко Радион, Гичкин Кирилл  и др.)
ur56
urr
up98
 Освобождение Донбасса от фашистской оккупации было крайне сложным. Для ребят был подготовлен хронологический обзор материалов «Память не знает седены», посвященных проблемам оккупации, жизни людей в оккупации, борьбе партизан и подпольщиков, о тружениках тыла. Шестиклассники посмотрели волнующий фильм- хронику освобождения родного края от фашистов. Остается надяться, что участие во всех этих мероприятиях не оставила равнодушными большую часть ребят, поспитала у них любовь и уважение к ветеранам войны и к людям, которые внесли свой вклад в освобождение нашого края от немецко - фашистских захватчиков.
n68b

Пам'ять, увічнена в камені

  З чого починається Батьківщина? Напевно з рідних місць, де народились, зростали. З тих вулиць, якими дитиною ходили до школи. Так  з історії малих містечок виростає історія країни. Ця історія наповнює гордістю серце людини. З метою знайомства дітей з історією міста провідним бібліотекарем бібліотеки-філіалу сімейного читання Граммою А.В. була проведена історична хвилинка «Пам'ять, увічнена в камені». До уваги п'ятикласників була запропонована презентація, доповнена розповіддю бібліотекаря про визначні місця нашого міста. З цікавістю діти знайомилися з подіями майже сторічної давнини, що відбувалися на таких знайомих вулицях. Особливий інтерес виник до пам'ятника трамваю, встановлений біля депо у 2001 році. Цей захід став ще одним кроком до вивчення історії рідного краю.
klp
pam

День Знань

Я люблю Україну!

  Кожна людина завжди з великою любов'ю згадує місце, де народилася, де минуло її дитинство. Ту маленьку Батьківщину, де живуть її рідні люди. І якщо скласти маленькі Батьківщини кожного з нас - перед очима  з'явиться наша велика держава Україна. Саме нашій країні, яка відзначила своє 25- річчя, був присвячений День знань з учнями 6-б класу ЗОШ№5.

  Діти почули цікаву розповідь про справжніх героїв України, які віддали своє життя за щастя народу. Це й такі відомі всьому світові діячі української культури, як Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Олександр Довженко, Микола Лисенко. І сьогодні ми перевірили, наскільки глибокі знання щодо України, її традицій, історії, видатних особистостей. Наша сьогоднішня зустріч відбулася у вигляді подорожі. Учні пройшли кілька станцій: «Українські свята», «Ця постать в історії», «Перекладач»,«Пісенна». Діти підготували цікаві факти з історії України, якими можна пишатися, виступали у ролі перекладачів, лінгвістів, читали вірші. В усьому світі відома українська мелодійна пісня і учні показали наскільки вони знають українські народні пісні. Наприкінці заходу знову лунали вірші відомих українських поетів про Україну( їх читали:  Шеховцова Варя, Нощенко Ксенія, Коноваленко Олексій.)   

 

vvv8n         

 ctgv

                                mmm0                      

Сяйво Франкових казок

   Цикл заходів до 160-річчя від дня народження І.Я.Франка  продовжила літературна мандрівка «Сяйво Франкових казок». В літню спеку в сквері ім. Шевченка  дітей чекав літературно-ігровий майданчик. До уваги користувачів були представлені найвідоміші твори І.Франка,з якими кожен із бажаючих міг ознайомитись. Малюки мали змогу побавитись іграшками та зазирнути в читай - наметик. Ця акція мала великий успіх,наша бібліотечна родина  поповнилася новими читачами,всі були вдячні за таку різноманітність в чудовий літній день.
jjj01
zvn
mm4b

25 років Незалежності

…Розгорнуло прапор сонячно-блакитний,
Прапор України, рідний, заповітний!
О. Олесь
  В історії українського народу є події, які мають надзвичайне значення, вони не втратили своєї актуальності і по сьогоднішній день. Однією з таких подій є здобуття незалежності 1991 рік,та свято Державного порапору.
  Вихованці ДНЗ «Дзвоник» завітали до бібліотеки на хвилинку - інформинку «Символ Незалежності і волі». Малюки здійснили подорож по карті України, починаючи з Києва і закінчуючи рідним Донецьким краєм. Увагу дітей привернули яскраві сторінки історії та природні надбання регіонів України. Дітей чекали конкурси, змагання, розваги. Діти підготували вірші про Україну. Найбільш активними були: Іщенко Вадим, Митасьова Валерія, Семененко Даша. Кожен захід у бібліотеці не відбувається без книжок. Діти з цікавістю переглянули сторінки нових книжок про Україну.
mop8
njk
cc
  А для вихованців ДНЗ «Колобок» відбувся літературний глобус «Я дитина України!». Свято відбулося на свіжому повітрі. Колорит барвистого літа доповнив веселий настрій учасників свята. Малюки більше дізналися про історію українського державного прапору. Сполучення синього та жовтого кольорів — одне з найдавніших серед сучасних національних прапорів усіх континентів. У Київській Державі його використовували ще до прийняття християнства. А що ж означають ці кольори? Спробуємо розібратися. Синій здавна символізує чисте, мирне небо, а жовтий — символ праці і достатку — це колір хлібного лану. Проте є і інші означення. Жовтий і синій кольори є поєднанням головних символів життя — золотого сонця у синьому космосі. Діти заспівали веселу українську пісню-забавку, пограли в рухливу гру «Віночок» та усі разом намалювали прапор України.
vm55
mop0

М. Грушевському - 150

  Для користувачів бібліотеки, в рамках Тижня відзначення 150- річчя від дня народження  Михайла Грушевського, відбулася година  історичних роздумів «Слово про Грушевського». 
  У кожного народу є свої історичні постаті першої величини , яких не в змозі прикрити пил віків , як і не можуть зламати їх кайдани можновладців. До таких велетнів української національної культури , політичної думки останніх двох століть безперечно належать Тарас Шевченко , Іван Франко та Михайло Грушевський . Саме з їх іменами , їх творчим доробком в першу чергу пов'язані ідеї відродження української культури , науки , громадської думки , відродження історичної свідомості й національної гідності народу. Користувачі почули цікаву розповідь про процес повернення великого сина українського народу , вітчизняній науці , всьому світу. Дізналися, що «першим Президентом України» Михайло Грушевський , фактично , ніколи не був !
   Сьогодні Михайло Грушевський , гігант української історіографії , автор неперевершеної «Історії України -Русі» , творець багатющого наукового доробку є гідним символом української науки , культури , державності. 
Історична відео - презентація «Жив і творив заради України» продовжила вшанування пам’яті видатного українця. Користувачі познайомилися з Грушевським як з літературознавцем , соціологом , публіцистом , письменником - мало хто з його сучасників міг похвалитися таким послужним списком.
Підростаюче покоління має можливість скористатися багатою науково - педагогічною спадщиною видатного вченого . Спадщиною , яка допоможе нам будувати суверенну Українську державу .
ww5
w41
e3z

Улюблений поет - казкар

  І.Франко був зразковим «майстром часу», і його продуктивність викликає не тільки подив, але видається часом неймовірною, ледве чи не фантастичною. Окрему сторінку його творчості займають дитячі казки.
  Вихованці ДНЗ «Дзвоник» познайомилися з творчістю Франка, здійснивши казковий марафон по сторінках улюблених казок. Його казки мають збуджуючу силу, завжди до чогось кличуть вони не лише цікаві за змістом, а й змусили дітвору задуматись. Діти почули казки про хитрющих лисів, грізних ведмедів і кумедних ослів. З мудрою усмішкою, ці казки («Лисичка і рак», «Осел і лев», Заєць та їжак»…) вчать дітей добру та милосердю.
f
r

Вимріяно поколіннями: Україна суверенна держава

 Прийняття Декларації стало першим кроком до відновлення історичної справедливості, відродження української державності як ідеї соборності українського народу та його земель. Цей документ відкрив новий етап в історії нашого народу, проголосивши основні політичні, економічні, соціальні цілі, довгострокові перспективи розвитку Української держави.
   В Декларації було визначено найбільш принципові позиції, які орієнтували народ на створення самостійної, правової держави, на розвиток демократії, всебічне забезпечення прав і свобод людини. Вона стала тією цінністю, яка об’єднала суспільство у непростий час визначення свого майбутнього в серпневі дні 1991 року. Суверенітет передбачає верховенство, самостійність, повноту й неподільність влади в межах території України. Відтепер Україна проголошувалася незалежною державою в зовнішніх відносинах.Саме спираючись на Декларацію, було прийнято Акт про державну незалежність 24 серпня 1991 року, який разом з державним суверенітетом був підтверджений волевиявленням народу на Всеукраїнському референдумі в грудні того ж року. 
 Цим важливим питанням була присвячена інформаційно - історична хвилина «Вимріяне поколіннями: Українська суверенна держава». 
  До заходу оформлена книжкова виставка «Оновлена Україна». Для уваги користувачів нова цікава література за темою бесіди.
rub
xbq

МАТЕРІАЛИ для використання у виступах та публікаціях у темі Волинської трагедії

  volinТема протистояння на Волині 1943–1944 років, попри значні зусилля України та Польщі у питаннях примирення, залишається однією з найбільш чутливих та дискусійних в історії двосторонніх відносин. Значна частина небайдужих до цієї теми громадян, неурядових організацій по обидва боки кордону залишається при своїй оцінці причин та перебігу тих подій. 
 У польській історіографії волинські події досить часто трактують лише як антипольську акцію Української повстанської армії, в українській – наголошують на мотивах, що спонукали УПА до проведення такої акції, а також приділяють значну увагу «діям у відповідь», у тому числі й проти цивільного українського населення, загонів Армії Крайової (АК).
Українсько-польське протистояння в 1939-1947 роках 
 Слід акцентувати увагу, що на момент початку Другої світової війни й нападу гітлерівської Німеччини на Польщу українське населення перебувало в пригнобленому стані. Шовіністична політика міжвоєнної Другої Речі Посполитої була спрямована на культурну, соціальну, економічну та релігійну дискримінацію українців і радше нагадувала апартеїд у Південній Африці. Тому під час німецько-польської війни українці не виявляли великої лояльності до Польської держави.
   Попри те, що в лавах Війська Польського проти нацистів сумлінно воювало близько 120 тис. мобілізованих українських солдатів, Західну Україну охопили повстанські виступи, організовані ОУН.  Майже 8 тис. членів ОУН за підтримки тисяч селян-симпатиків взяли участь у виступах у 183 населених пунктах. Тоді вперше в Другій світовій війні було проведено каральні акції проти українських сіл польськими військовими.
    Після того, як Німеччина окупувала Україну, нацистська адміністрація проводила політику «поділяй і пануй». На жаль, це їй дуже часто вдавалося. У кожній окупаційній зоні загарбники по-своєму ставилися до різних етносів, які населяли ті землі. Так, на Волині, яка увійшла до складу райхскомісаріату «Україна», німці протегували полякам. Усе це лише сприяло взаємним підозрам і звинуваченням у «зраді» та «праці на ворогів». Конфлікт почав набирати обертів на теренах Надсяння й Підляшшя (Генеральне губернаторство) восени 1942 року. У листопаді 1942 – лютому 1943 років нацисти виселили поляків із низки сіл, заселивши на їхні місця українців. Загони Армії Крайової розцінили це як «співпрацю українців з німцями проти поляків» і в березні 1943 року розпочали акції помсти, які вилилися масовим убивством українців. 
    Внаслідок кривавих розправ тисячі українців змушені були рятуватися втечею на Волинь. Так відомості про знищення поляками українців дісталися до райхскомісаріату «Україна». Керівник місцевої окупаційної адміністрації Еріх Кох був відомий своєю українофобією і здійснював надзвичайно жорстоку окупаційну політику. «Нам треба домогтися, щоб поляк при зустрічі з українцем хотів його вбити, і щоб українець, побачивши поляка теж горів бажанням його вбити», — так висловив формулу своєї політики райхскомісар.
    У райхскомісаріаті «Україна» на Волині чимало поляків служило в окупаційній адміністрації. Поряд із цим нацисти перекинули з Генерального губернаторства близько 6 тис. бійців поліцейських батальйонів, укомплектованих поляками. Саме на Волині навесні 1943 року відбулася ескалація міжетнічного конфлікту. Польська поліція брала участь у німецьких каральних акціях проти українців (напр. село Дермань, 30 травня 1943 року), польське підпілля АК готувало плани відновлення довоєнної польської влади в Західній Україні, а щойно створена Українська повстанська армія розпочала антинацистське повстання. Роз’ятрені чутками про антиукраїнські погроми на Холмщині й Підляшші українські повстанці ліквідовували найактивніших колабораціоністів з числа поляків. Часто при цьому страждали їхні родини.
   У квітні – травні 1943 року поляки стали створювати укріплені «самооборонні» бази (Пшебраже, Малинське, Верба, Купичів, Порицьк тощо), яким постачали зброю і матеріально підтримували німці. Ці загони  (напр. Людвіка Малиновського) дуже часто займалися не самообороною, а нападами на довколишні українські села. Крім того, частина польської меншини співпрацювала з радянськими партизанами, проти  яких УПА також вела боротьбу.
   Провід ОУН декілька разів ініціював перемовини з польським підпіллям про припинення  боротьби, але кожного разу на заваді ставало небажання поляків зректися українських земель. 
   Багато українських істориків вважають, що значною мірою саме така позиція поляків, а не радикальний націоналізм ОУН(б) та керованої нею УПА, стала головною причиною проведення повстанцями збройних акцій проти польських колоній та сіл у 1943–1944 роках. Адже етнічні чистки поляків раніше не планувалися оунівцями, а стали прямим наслідком розвитку подій уже під час німецько-радянської війни. Таке припущення підтверджує, зокрема, відсутність фактів масового знищення поляків у Кам’янець-Подільській, Вінницькій, Житомирській, областях, де у 1943–1944 роках загони УПА були доволі активними. Однак, як стверджується, у цьому регіоні поляки не становили загрози державницьким прагненням українців, оскільки не претендували на включення зазначених земель до складу повоєнної Польщі.
   Поступово акції українських повстанців на Волині поширилися на польських селян, причому як на колоністів міжвоєнного періоду, так і на давніше польське населення Із лютого 1943 року антипольські акції охопили східні повіти Волині (за тогочасним адміністративно-теріторіальним поділом) – Сарненський, Костопільський, Рівненський та Здолбунівський. В червні вбивства поляків поширилися на Дубнівський, Кременецький та Луцький повіти, в липні – на Горохівський, Володимир-Волинський та Ковельський, а наприкінці серпня – на останній волинський повіт – Любомльський.
    11–13 липня 1943 року стався генеральний виступ проти місцевих поляків. Загони УПА майже одночасно атакували понад 100 польських поселень. Після цього командування АК Волинського обшару (округу), щоб протидіяти загонам УПА, направило офіцерів і рядових бійців кадрового складу АК організовувати в польських поселеннях бази самооборони.
   Переважна більшість осередків польського опору не витримали натиску загонів УПА й були знищені. Вистояти у боях проти українських збройних формувань вдалося тим польським базам самооборони, які були чисельними (по кілька тисяч осіб) та отримали солідну матеріальну підтримку з боку командування АК у вигляді зброї, амуніції й добре вишколених військових, а також тим, яким допомагали радянські партизани (переважно у лісистих східних та північних районах Волині).
    Від середини літа й особливо восени 1943 року польські бази самооборони організовували напади на осередки й боївки УПА, а також походи на українські села задля поповнення свого продовольчого забезпечення. Зрозуміло, що від подібних дій страждало українське цивільне населення.
   З початком 1944 року польсько-український конфлікт поширюється спершу у прикордонні з Волинню райони Галичини, а згодом і далі на південь. З наближенням німецько-радянського фронту підпілля АК активно готувалося до повстання з метою відновлення контролю над українськими землями, що входили до складу Польщі до війни (акція «Буря»). Це суперечило планам командування УПА, тому взаємна боротьба продовжилася з новою силою. Припинив польсько-українське протистояння в Західній Україні лише прихід радянських військ.  
    Однак конфлікт продовжувався на т.зв. Закерзонні – Холмщині, Підляшші, Надсянні, Лемківщині, українських етнічних землях у складі соціалістичної Польщі. За домовленостями між Польщею і УРСР з вересня 1944 року відбувався обмін населенням. Поляків із Західної України переселяли в Польщу, а українців із Польщі – в Україну. Щоб прискорити репатріацію українців, які робили це неохоче, з кінця 1945 року польський комуністичний уряд вдався до примусової депортації із застосуванням війська. Тепер загони УПА стали в обороні українських сіл від виселення.
28 квітня – 28 липня 1947 року польська комуністична влада провела операцію «Вісла». Було виселено вглиб Польщі понад 140 тис. українців, які ще залишалися на своїх корінних землях. Оскільки тепер українська територія Закерзоння була знелюднена, то дальша боротьба УПА втрачала сенс. Акція «Вісла» поставила крапку в українсько-польському збройному протистоянні 1942 – 1947 років. Крім депортованих в ході акції «Вісла», у 1945—1947 років польські комуністи примусово переселили в УРСР півмільйона українців, ще 10-12 тис. цивільних загинуло. У боях із польськими військами і їхніми чехословацькими союзниками полягло 2-3 тис. українських повстанців і членів ОУН. 
Тема Волинської трагедії в українсько-польських відносинах – проблеми та пошуки примирення
  На сьогодні у Польщі тема Волинської трагедії, яка пропагувалася посткомуністичними силами не без підтримки проросійських сил, стала помітним елементом символічного світу «свідомого поляка», якому про цю подію розказують мас-медіа й політики. 
   Водночас опозиційна Польська селянська партія зареєструвала у Сеймі Польщі проект, яким пропонує встановити день 11 липня Днем пам’яті жертв геноциду, вчиненого «ОУН-УПА на Східних кресах ІІ Речі Посполитої». Варто нагадати, що ця партія була сателітом Польської об’єднаної робітничої партії, власне правлячої комуністичної, в часи «народної» Польщі. Є всі підстави вважати її посткомуністичною. До речі, члени Селянської партії зайняли євроскептичну позицію при вступі Польщі в Євросоюз. Ця партія давно маніпулює темою Волинської трагедії, вимагаючи визнати цю подію геноцидом польського народу. Нині, на початку 21 сторіччя, Україна вимушена вкотре відстоювати свою незалежність у збройній боротьбі. Росія веде проти України безжальну гібридну війну. Одним із методів цієї війни є маніпулювання питаннями спільного минулого, аби, зокрема, вбити клин між польським та українським народами.
  Слід зважати на те, що в українському суспільстві градус емоційності і так підвищений війною з РФ та постійними жертвами серед цивільного населення та військових. Тому звинувачення у «геноциді» може бути сприйнято як недружній крок з боку Польщі та ознака того, що її державні чинники діють на догоду Росії.
  На початку червня, у зв’язку з наближенням 73-х роковин Волинської трагедії, українські політичні діячі, представники д уховенства й інтелігенції звернулися до польської громадськості з відкритим листом примирення. Вони попросили пробачення у поляків, пообіцявши забути взаємні кривди. Також закликали не вдаватися до різких і непродуманих декларацій, які дозволять спільним ворогам використати його проти Польщі та України. Зокрема, листа підписали колишні президенти України Леонід Кравчук, Віктор Ющенко, глава УПЦ Київського патріархату Філарет, глава УГКЦ Святослав Шевчук.
  Також українці Європи звернулися до польської влади з проханням докласти всіх зусиль для того, щоб не допустити перекручування фактів та однобокого звинувачення з вуст офіційних представників польської держави, зазначили, що спекуляція політиками історичними фактами, без належного їх вивчення та дослідження фахівцями, є контрпродуктивною у відносинах між нашими народами та на руку країні-агресору Росії, а також закликали польських політиків утриматися від «односторонніх звинувачень, а продовжувати конструктивну роботу щодо побудови спільного європейського майбутнього».
   Це звернення підписали голова Європейського конгресу українців Ярослава Хортяні та представники українських громад 12 європейських країн: Угорщини, Італії, Іспанії, Португалії, Греції, Німеччини, Франції, Сербії, Естонії, Чехії, Фінляндії та Великої Британії.
4 липня 2016 року у відповідь на лист українських політичних діячів та духовенства політичні та громадські діячі Польщі написали лист-звернення у зв’язку з 73-ми роковинами Волинської трагедії, адресований українцям. Автори звернення, серед яких троє колишніх польських президентів – Лех Валенса, Александр Квасневський та Броніслав Коморовський, колишні міністри закордонних справ Польщі, відомі польські політики, як Павел Коваль і Ружа Тун, легендарні діячі «Солідарності» Владислав Фрасинюк, Збіґнєв Буяк, головний редактор видання Gazeta Wyborcza Адам Міхнік, головний редактор тижневика Newsweek Polska Томаш Ліс та інші, попросили вибачити кривди, завдані «братам-українцям польськими руками». У своєму зверненні польські діячі наголошують на єдності та спорідненості двох народів – польського та українського. «З часом, на наше спільне нещастя, на зміну єдності прийшли ненависть і націоналізм, а також їхня рідна дитина – злочин, – якого зазнали поляки та українці на Волині, у Східній Галичині, на Холмщині, у Бескидах та на Перемиській землі», - повідомляється у листі. Також було згадано про агресію яку сьогодні здійснює Росія на українських землях: «Висловлюємо вам наше захоплення та солідарність у боротьбі з агресором, який понад два роки окуповує частину української землі, намагаючись не допустити до здійснення вашої мрії про життя в об’єднаній Європі». На думку авторів листа, відшкодуванням провин у відносинах між двома народами повинно стати «кування справжнього братерства». Це потрібно робити «наперекір польській та українській малодушності, у добрі, але також у погані часи, які, можливо, починаються у нашій спільній Європі, над якою нависла загроза націоналізмів та російського імперіалізму».
    Міцне стратегічне партнерство між Україною та Польщею стане найкращою відповіддю агресивній політиці Москви. Порозуміння необхідне обом сторонам. Відтак українські історики закликають припинити спрощувати дуже складну ситуацію, яка складалась наприкінці Другої світової, і досліджувати її разом із польськими колегами.
  Слід нагадати, що більше ніж 10 років тому відбувся один із ключових етапів процесу українсько-польського примирення та взаємного прощення. Президенти Польщі та України у липні 2003 року у зв’язку з 60-ми роковинами Волинського протистояння виступили зі спільною заявою «Про примирення в 60-у річницю трагічних подій на Волині» (село Павлівка Волинської області). Тоді була дана вичерпна політична оцінка тих трагічних подій Главами держав, також проведено масштабні поминальні заходи, відкрито Монумент українсько-польського примирення «Пам’ять – Скорбота – Єднання» та меморіал загиблим.
Після цього було відкриття Президентами у 2005 році пам’ятника убитим польськими підпільниками українцям у селі Павлокома (Республіка Польща), низка інших важливих кроків на шляху примирення. Поляки і українці мають пам’ятати ці спільні дії, враховувати набутий позитивний досвід на шляху до порозуміння та примирення.
  Позиція України чітка і однозначна, особливо беручи до уваги гіркий досвід російської агресії на Сході України: будь-який злочин проти мирного населення не має виправдання. Але Україна проти застосування принципу колективної відповідальності. Кожен злочин має бути ретельно розслідуваний, а висновки слід робити фахівцям на основі достовірних історичних фактів, а не емоцій. Українсько-польський діалог на тему болісних сторінок минулого, в умовах триваючої російської агресії, повинен бути максимально виваженим, а рішення – заздалегідь та добре продуманими. Драматичний українсько-польський конфлікт 40-х років ХХ століття є складним питанням спільної історії, тому воно має бути виведене із сфери політики і передане на розгляд вченим.
   На сучасному етапі Україна та Польща мають докласти зусиль для наукового дослідження історичного минулого, щоб свідомість молодих українців і поляків не була обтяженою спогадами про трагічні періоди спільної історії. Важка історія та конфлікти минулого не можуть перекреслювати того, що століттями об’єднує два народи. Українці і поляки разом захищали християнську Європу під Віднем і Хотином, неодноразово спільно боролися проти  московського агресора та перемагали його. Протягом століть поляки і українці взаємозбагачували один одного у науці, культурі, мистецтві, господарській діяльності. Сотні тисяч етнічних українців і поляків в обох країнах пов’язані родинними відносинами. Обидва народи – народи європейські, зі спільним майбутнім. Зрештою, в обох народів нині один справжній ворог – путінська Росія з її імперськими амбіціями.
   Дороговказом для нинішнього та прийдешніх поколінь українців і поляків можуть стати слова Папи Римського Івана Павла ІІ з якими він звернувся  до обох народів та закликав очиститися від болісного минулого: «Нехай завдяки очищенню історичної пам’яті всі будуть готові поставити вище те, що об’єднує, а не те, що роз’єднує».
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Яндекс.Метрика