Фото библиотеки


Сказка Читай-кры...Дети рису...Школа ран...

Анонс

Як відомо, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 року № 177 «Про...
Внимание, внимание! Мальчишки и девчонки, а так-же их родители в сквере Шевченко открылась новая спортивная площадка! Мы очень рады,...
Шановні колеги! Вийшов черговий номер бюлетеню Молодіжної секції УБА "БІБЛІОМОЛОДЬ", №7 2016. У номері читайте про неформатне навчання молодих бібліотекарів,...
Сайт Константиновского городского краеведческого музея - один из лучших, если не лучший сайт музеев, по крайней мере,...
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ ! НОВА ПОСЛУГА ! ШАНОВНІ БАТЬКИ ! Якщо Вам у вихідний день ні...

Наши события

<< < Май 2012 > >>
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
  1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31      

Форма входа

Поэзия

Без вести пропавшие

По вам ночами вдовы плачут,
Приходите вы в чьи-то сны…
Пропали без вести. Не значит,
Что заживо погребены.
Как будто телефонный зумер
Звенит в виске. И двери скрип.
Пропал, не видели, как умер…
Пропал,  не знаем, как погиб…
Могил так много неизвестных,
Приходят к ним  со всех концов
Седые жены и невесты,
И дети, ждущие отцов.
И вдовье сердце согревают
Фанерных звездочек лучи,
И снова кости вымывают
Весной бурлящие ручьи.
И земляника в ржавой каске
Не раз сумеет прорасти,
Войне, как будто страшной сказке,
Навеки заказав пути…
Бессильны бомбы и гранаты,
Им нашу память не взорвать.
Солдаты… Вечные солдаты,
Вам век за правду воевать.

Мастепанова О. В.

Божествена комедія

За залізними дверима
Бог ключами з Раю гримав.
Вигнав Єву він з Адамом.
Зачинилась важка брама
Глядь, а біля того древа
Залишилась в раю Єва.
І здалось йому з даля,
 Поглядом комусь стрілля.
І до того ж шанобливо
І завзято і грайливо
Бога вгледівши отця
Вся змінилася з лиця.
Підійшов до неї він
А вона йому – уклін
Глибоченький враз зробила
І така стоїть вродлива.

Подробнее: Божествена комедія

Тарасів луг

 Галина Золотухіна   (7-А, Костянтинівський ліцей )

 Візьму «Кобзар» з полиці я священний,

Відкрию я Тарасів «Заповіт»,

Почну читати ті рядки блаженні,

Завмре усе…. Прислухається світ…

У вірші все: життя, всі муки й горе,

Що пережив Тарас у ті часи

І крізь ліси, поля, далеке море

Зумів Тарас усе нам донести.

Читаю я …. І затремтіли сльози,

Я уявляю луг далекий десь,

Де малював під срібне аріозо

Малий Тарас усе…. Цей світ увесь.

І скільки довелося пережити

Простій людині!. Генію , митцю!

Страждання не завадили творити,

Він переміг усе і долю цю.

І він писав…. Писав про Україну,

Про рідний край, про рідне все оте….

І десь далеко під вікном калина

Від віршів тих розквітне , зацвіте.

Я встану, побіжу по лугу тому,

Де трави вгору стрімко піднялись.

Пройдусь по степу й лісу я святому,

А, може, тут Тарас гуляв колись?

Прости меня, опавшая листва...

 
Прости меня, опавшая листва,              панас7
Что по тебе иду беспечным шагом.
Тебя я воскресить смогу ль едва.
Я, как и ты бессилен перед Фагом.
 
Изъест он непременно едко нас,
Безжалостно, к тому же безвозвратно.
Тебе и мне намечен смерти час.
Все в этом мире тленно и превратно.
 
Моим шагам уж ты и не робщи,
Хоть, может быть, тебе от них и больно.
Я жив пока, и ты уж невзыщи
Мне тоже нелегко, о том - довольно.
 
Мне надо приготовиться упасть
Сорваться, как и ты, и лечь на землю.                                  Панасенко П. М.
Ведь лишних дней у смерти не украсть,
А слово «красть», я с детства не приемлю.
 
Теперь же я давно уже старик
И волосы седые замечаю,
И вырваться готов из горла крик
О том, что я душою умираю.
 
Ее я очень сильно истрепал
Всю в клочья, как и все свои одежды.
И юности давно пропал запал
Угасли все мечты и все надежды.
 
Их тщетность всем дано уж нам понять
Они хрупки, изменчивы и ломки,
И жажду жизни нам пора унять
Оставить кое-что и для потомков.
 
Из заблуждений, чаяний, страстей
Из разных измышлений и догадок.
Бегу я из довольствия сетей
Старик брюзжащий - сам себе я гадок.
 
Прости меня, опавшая листва,
Что я тебя шагами истираю.
Влачу я дни свои едва – едва,
Давно я не живу, а доживаю.
 
Истлеем мы и превратимся в прах
И этим только землю унавозим.
Все испытает в этом мире крах
Поэзия зачахнет в жизни прозе.
 
Все суета, химеры и обман!
Одни спешат стяжать лишь жизни блага,
Другие страждут от душевных ран,
Но им обеим не уйти от Фага.
 
Он их собою и соединит.
Утихнет в нем волна противоречий
Не воскресить тебе, листва, зеленый вид
И мне, увы, свой облик человечий.
10- 25 января 2014 год.

 

Мій рідний край

Мій рідний край, моя ти Батьківщино!

Красива, щедра, рідна, мила

і мова твоя ніжна, солов'їна.

Люблю тебе безмежно й щіро,

За те, що ти у мене є.

Люблю, коли сади в рожевому цвітінні,

Коли гримить весняний перший грім.

Влітку квітів райдуга весела,

Пташиний чути щебет у гаях.

Стрункі тополі вздовж дороги стали,

Немов пошикувались на парад.

Маленькі наші громадяни

Крокують з піснями у ряд.

А ще живуть тут люди працьовиті,

Що вміють перемогу здобувать.

Вони працюють, думають, будують,

Щоб славити свій рідний край.

Все це моя Батьківщина, мій рідний край!

Живи, міцній і процвітай!

                                                                    

Алла Жорткіна -

бібліотекар бібліотеки №3 "Юний читач".

Еще статьи...

  1. Проба пера
Яндекс.Метрика